Куплет:
{D}В наступнім вересні нас{Hm}тане той день –
{G}В журналі не буде на{A}ших прізвищ і імен,
{D}І будуть вчителі ка{Hm}зати вже іншим
{G}Про «ліс рук» і «що {A}ваш клас був найгіршим».
Нас єднали zoom-уроки і парти,
В обличчя знаєм тих, хто міг дать списати,
І жартами міг веселити буденність
І підпис мами підробити в щоденник.
Приспів:
{D}На цім подвір’ї, що тра{Hm}вою заросле,
{G}Коли ми встигли стати {A}такі дорослі?
{D}Якщо ми так кінця че{Hm}кали щороку,
{G}Чому сьогодні серце с{A}каче збоку?
Невже єдине, що лишилось, – знайомі
Переглядати миті лиш у альбомі
Ті фото, де ми в різних класах ще діти,
Де нас ще не розкидало по світу?
Куплет:
Ми за здоров’я вчителів поставим свічку,
що виходили на контрольній вічно.
Хтось збереже листок із твором про літо,
Комусь присниться знов: «А зараз до дошки піде»,
Нас єднала ця до школи дорога,
Й коли звучали сирени й тривоги,
Нам було в сховищах інколи темно,
Та вірили, що це все не даремно.
Приспів:
{D}На цім подвір’ї, що тра{Hm}вою заросле,
{G}Коли ми встигли стати {A}такі дорослі?
{D}Якщо ми так кінця че{Hm}кали щороку,
{G}Чому сьогодні серце с{A}каче збоку?
Невже єдине, що лишилось, – знайомі
Переглядати миті лиш у альбомі
Ті фото, де ми в різних класах ще діти,
Де нас ще не розкидало по світу?
Куплет:
Колись вважали ми найбільшим горем
День проведення батьківських зборів,
Чи коли вчителі збирали шпаргалки,
Які ми цілу ніч писали палко.
Та в голові – вже життя теореми,
На нас чекають далі інші проблеми,
Кожен кінець – для нас ніби латка,
Та дякуєм, школо, за всі початки.
Приспів:
{D}На цім подвір’ї, що тра{Hm}вою заросле,
{G}Коли ми встигли стати {A}такі дорослі?
{D}Якщо ми так кінця че{Hm}кали щороку,
{G}Чому сьогодні серце с{A}каче збоку?
Невже єдине, що лишилось, – знайомі
Переглядати миті лиш у альбомі
Ті фото, де ми в різних класах ще діти,
Де нас ще не розкидало по світу?
dragon