Показать табы
Куплет:
{Hm}Вона носила квіти в волоссі,
{F#}І ними грався він і ще вітер.
{A}Здавалося, давно вже дорослі,
{G}Але кохали щиро, мов діти.
{Hm}Відчинені серця, щирі очі,
{F#}Таких не так багато є в світі.
{A}Лилися сльози щастя щоночі,
{G}Обіцянки на завжди любити.
{Hm}Будиночок на розі двох вулиць,
{F#}Паркан плющем осіннім завитий.
{A}Здавалося, дощі схаменулись,
{G}Здавалося, завжди буде літо.
{Hm}Лише один дзвінок телефону,
{F#}І варто тільки їм захотіти,
{A}Повіяло теплом з-за кордону,
{G}А отже, неодмінно летіти…
Припев:
{Hm}Не обіц{A}яй назавжди, {G}не обіц{F#}яй навічно,
{Hm}Де твоє, {A}моє завтра?
{G}У скронях {F#}вітер свище.
{Hm}Не обіц{A}яй навіщо, {G}не обіц{F#}яй, не треба.
{Hm}Залежить {A}час найближчий,
{G}Та не завж{F#}ди від тебе.
Куплет:
{Hm}І раптом все змінилось навколо:
{F#}Проблеми, ціни, сни, сподівання.
{A}Роз’їхалися як діти в школу:
{G}Що першим було, стало останнім.
{Hm}Їй у Варшавській спальні райони,
{F#}Йому Москву бетоном залити.
{A}Але кохання у таксофонах
{G}Приречене не довго прожити.
{Hm}Куди ведуть строкаті дороги?
{F#}Чому ви заблукали у світі?
{A}Вас сотні, тисячі, вас мільйони
{G}В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
{Hm}Є спогади про те, як було все.
{F#}Надія є на те, як все буде.
{A}Нас доля стрімко течію несе,
{G}Бо ми є не титани – ми люди…
Припев:
{Hm}Не обіц{A}яй назавжди, {G}не обіц{F#}яй навічно,
{Hm}Де твоє, {A}моє завтра?
{G}У скронях {F#}вітер свище.
{Hm}Не обіц{A}яй навіщо, {G}не обіц{F#}яй, не треба.
{Hm}Залежить {A}час найближчий,
{G}Та не завж{F#}ди від тебе.
Програш:{ }{_Hm}{ }{_A}{ }{_G}{ }{_F#}
{Hm}Залежить {A}час найближчий,
{G}Та не завжди {F#}від тебе.
Програш:{ }{_Hm}{ }{_A}{ }{_G}{ }{_F#}
Приспів:
{Hm}Не обіц{A}яй кохати завжди, {G}не обіцяй {F#}навічно,
{Hm}Де твоє, {A}моє завтра?
{G}У скронях {F#}вітер свище.
{Hm}Не обіц{A}яй навіщо, {G}не обіц{F#}яй, не треба.
{Hm}Залежить {A}час найближчий,
{G}Та не завж{F#}ди від тебе.
{Hm}Не обіц{A}яй назавжди, {G}не обіц{F#}яй навічно,
{Hm}Де твоє, {A}моє завтра?
{G}У скронях {F#}вітер свище.
{Hm}Не обіц{A}яй навіщо, {G}не обіц{F#}яй, не треба.
{Hm}Залежить {A}час найближчий,
{G}Та не завж{F#}ди від тебе.
Фінал:
{Hm}Вона носила квіти в волоссі,
{F#}І ними грався він і ще вітер.
{A}Здавалося, давно вже дорослі,
{G}Але кохали щиро, мов діти.